Около тебя мир зеленее Около тебя солнцу теплее Около тебя я понимаю, что счастье есть Когда ты здесь около меня Около меня...
Около меня...

... Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду
Для тебе, для тебе я.
А, може, завтра ти пройдеш ось
тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Залишив, залишив Я...

Хто ти є? — Ти взяла моє життя І не віддала. Хто ти є? — Ти випила мою кров І п'яною впала. Твої очі кличуть, хочуть мене, Ведуть за собою Хто ти є? Й ким би не була ти, Я не здамся без бою!
Я не здамся без бою!

Я біжу назустріч вітру, аж на край
землі
Де, я вірю, залишилось щось
хороше
Я не знаю дім в якій мій стороні
Я не знаю чи повернусь я туди ще
Навколо кружляють тисячі
життєвих сцен
Стрімко розбиваючись об каміння
часу
На великій відстані сняться мені
сни
Образи людей, яких давно не бачив
Дім завжди чекає тебе поглядом у
вікні
Рідні очі так жадають зустрічі з
тобою
Подаруй світло...
Подаруй світло мені...
Подаруй світло...

Шукай в телефоні мій слід
Цілуй в вікно мої губи
Як знак на моєму плечі ти квітка,
ти квітка-а
Шукай в телефоні мій слід Цілуй в вікно мої губи
Так швидко в моєму житті ,
Так швидко ти квітка

Ти знаєш, як я за тобою сумую.
Я не знаходжу собі місця –
Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
Вулицями міста.
Самотнього, як я, самотнього,
як ти.
Міста, що поєднало мене з тобою,
Міста, що розлучило тебе зі мною.
Я хотів би запитати – навіщо?
Та замість відповіді тільки вітер
свище…

В твоїх очах залишy я бездонний
жаль,
Безмежнy тyгу i печаль.
Hе вiдпyскай, не вiдпyскай нiколи
Своїх очей печаль зимовy. В твоїх очах залишy я весь подих
лiта,
Весь подих сонця й вiтpy.
Усе що даpувало й забиpало
Ранкове сонце й свiтло.

Луч солнца золотого туч скрыла пелена. И
между нами снова вдруг
выросла стена..

Вдруг как в сказке скрипнула дверь,
Все мне ясно стало теперь.
Столько лет я спорил с судьбой
Ради этой встречи с тобой.
Мёрз я, где-то я плыл за моря,
Знаю, это было не зря
Все на свете было не зря
Не напрасно было!

Ты снимаешь вечернее платье
Стоя лицом к стене
И я вижу свежие шрамы
На гладкой как бархат спине
Мне хочется плакать от боли
Или забыться во сне Где твои крылья,
Которые так нравились мне?

Знаешь ли ты вдоль ночных дорог
Шла босиком, не жалея ног
Сердце его теперь в твоих руках
Не потеряй его и не слома

А ты знаешь, всё когда-нибудь
проходит.
Но за зимою новая весна приходит.
Поднимет флаги, отмеряя время
наше,
И только небо станет завтра надень старше И на парадах и под грохотом картечи,
На днях рождений снова задувая
свечи,
Ты скажешь эти важные слова такие:
"Запомни нас, планета, навечно
молодыми!"